18 травня – День пам’яті жертв геноциду кримськотатарського народу

11 травня 1944 року було прийнято цілком таємну постанову, в якій наводилися претензії до кримськотатарського населення: начебто масова зрада й масовий колабораціонізм, які стали обґрунтуванням депортації. Насправді жодних доказів цього не було. Про це йдеться на сайті Українського інституту національної пам’яті.

Згідно історичних документів, до операції було залучено 32 тис. співробітників НКВД. Депортованим давалося на збори від кількох хвилин до півгодини, дозволялося брати з собою особисті речі, посуд, побутовий інвентар та провізію в розрахунку до 500 кг на родину. У реальності ж вдавалося зібрати в середньому 20-30 кг речей та продуктів. Протягом двох днів кримських татар звозили машинами до залізничних станцій Бахчисарая, Джанкоя та Сімферополя, звідки ешелонами відправляли на схід.

Під час головної хвилі депортації (18-20 травня) виселено 191 044 особи. Окремо 5989 людей, обвинувачених у співпраці з німцями, та іншого “антирадянського елементу” заарештували під час депортації й доправили до ГУЛАГу.

Депортація мала катастрофічні наслідки для кримських татар у місцях заслання. Протягом року до завершення війни від голоду, хвороб та виснаження загинуло понад 30 тис. кримських татар. Не меншої шкоди зазнало господарство Криму, позбавлене досвідчених господарів.

Після депортації радянський режим удався до нівелювання історичної пам’яті про кримську державність та кримських татар. 25 червня 1946 року Крим був позбавлений статусу автономії та перетворений на звичайну область РРФСР, а протягом наступних двох років понад 80% оригінальної кримської топоніміки було замінено на стандартні радянські назви.

Повернутись додому після війни було неможливо, оскільки радянська влада вела суцільний контроль за особистим життям татар у місцях заселення. Кожного місяця жителі таких концентраційних поселень зобов’язані були відмічатися у відділі міліції. А ті, хто намагались повернутись до Криму або протестували проти утиску, переслідувались судовими органами.

Депортація кримських татар, розпочата 18 травня 1944 року, це злочин радянського режиму, вчинений під час Другої світової війни. Понад 20 років радянська влада повністю заперечувала злочинний характер своїх дій. У 1967 році Верховна Рада СРСР визнала необґрунтованість тотального звинувачення кримських татар, але на відміну від інших «покараних народів», вони не отримали права повернутися до Криму. Лише 1989 року радянським парламентом депортація була визнана незаконною та злочинною.

Анексія Криму Російською Федерацією у лютому 2014 році актуалізувала проблему боротьби кримських татар за свої права.

Верховна Рада України Постановою від 12 листопада 2015 року № 792-VIII «Про визнання геноциду кримськотатарського народу» визнала депортацію з Криму кримських татар у 1944 році геноцидом кримськотатарського народу, 18 травня в Україні встановлено Днем пам’яті жертв геноциду кримськотатарського народу. Більше дивіться за посиланнями:

http://www.memory.gov.ua/news/18-travnya-den-pamyati-zhertv-genotsidu-krimskotatarskogo-narodu

https://www.facebook.com/UKRinMalaga/videos/2019584121630498/

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *


+ дев'ять = 14